Як відрізнити вирощений діамант від натурального

Надійно — ніяк. Визначити походження каменю неозброєним оком або навіть за допомогою більшості побутових ювелірних тестів — неможливо. Лабораторні діаманти мають той самий хімічний склад, кристалічну структуру, твердість і оптичні властивості, що й каміння природного походження. 

Відрізнити натуральний діамант від вирощеного може лише гемолог за допомогою спеціального обладнання. Тому це питання стосується не зовнішнього вигляду каменю, а професійної діагностики та результатів гемологічного дослідження.

Головна плутанина: лабораторний діамант — це не підробка

Перш ніж розбиратися, як відрізнити лабораторні та справжні діаманти, важливо розділити два різні питання: як визначити походження каменю і як відрізнити його від імітації.

Муасаніт, фіаніт або скло не є діамантами. Це імітації, штучні матеріали з іншими фізичними та оптичними властивостями. Для їх виявлення можуть використовувати тести на теплопровідність, вимірювання густини та спеціальні прилади.

З лабораторним каменем ситуація інша. Лабораторні діаманти — це справжні діаманти, вирощені за допомогою технологій HPHT або CVD. Вони складаються з вуглецю та мають ту саму кристалічну структуру, твердість 10 за шкалою Мооса й основні фізичні властивості, що й природні камені. Відмінність полягає в походженні: один сформувався природним шляхом у надрах Землі, інший — у лабораторії в контрольованих умовах.

Саме тому природні діаманти та лабораторно вирощені камені не варто протиставляти за принципом «справжній — несправжній». Це діаманти одного мінерального виду, але різного походження.

Походження, особливості та властивості таких каменів детальніше розглянуті в матеріалі “Що таке лабораторні діаманти (повний гід)”.

Чому лабораторний діамант неозброєним оком не відрізнити

Зовнішність не дає надійної відповіді на питання, який перед вами тип діаманта. Колір, чистота, форма та якість огранювання можуть бути дуже схожими незалежно від походження, тому визначити його лише за зовнішнім виглядом неможливо.

Найпопулярніші домашні способи перевірки — вода, подих або подряпування наждачним папером — не дозволяють встановити походження діаманта. Лупа може допомогти розглянути включення, але вони не є достатньою ознакою для визначення походження. Звичайний діамантовий тестер також може підтвердити, що перед вами діамант, але не обов'язково покаже, природним чи лабораторно вирощеним є камінь.

Тому для визначення походження варто використовувати не побутові тести, а професійний гемологічний звіт.

Тому штучні імітації та лабораторно вирощені діаманти — не одне й те саме. Перші лише відтворюють зовнішність каменю, тоді як другі мають ту саму основну мінеральну природу.

Про основні характеристики та принципи оцінювання каменів детально розповідаємо в матеріалі “4С і властивості діамантів SOLO”. 

Що насправді бачить гемолог: реальні технічні відмінності

Професійне визначення походження базується не на одній ознаці, а на сукупності характеристик. Гемолог аналізує внутрішню будову каменю, його спектральні властивості, реакцію на ультрафіолет і характер включень.

1. Тип діаманта та домішки азоту

Одна з важливих характеристик — класифікація за типом. Вона пов'язана з кількістю та формою домішок азоту в кристалі.

Близько 98% природних діамантів належать до типу Ia: азот у них присутній у вигляді певних скупчень. Серед природних також зустрічається тип IIa, у якому азоту дуже мало або його практично немає.

Багато CVD-діамантів належать до типу IIa, тоді як для частини HPHT-діамантів характерний тип Ib із азотом у формі окремих атомів. Сучасні технології вирощування дозволяють отримувати камені з різними характеристиками, тому тип діаманта є лише однією з ознак, які враховують під час дослідження.

2. Включення та особливості росту

Процес формування залишає в кристалі певні сліди.

У деяких HPHT-діамантах можна виявити металеві включення, пов'язані з металевим середовищем росту. Для CVD можуть бути характерними особливості зон росту та вуглецеві включення.

У природних каменях включення формуються під час геологічних процесів і можуть відрізнятися за характером та розташуванням від тих, що виникають у лабораторних умовах. Характер внутрішніх особливостей лабораторних діамантів також залежить від конкретної технології вирощування та умов росту.

3. Флуоресценція та фосфоресценція

Під ультрафіолетовим випромінюванням деякі діаманти демонструють флуоресценцію — світіння під час дії УФ-випромінювання. Окремі камені також можуть проявляти фосфоресценцію, тобто продовжувати світитися після припинення дії джерела ультрафіолету.

Характер такої реакції може дати гемологу додаткову інформацію про особливості конкретного каменю.

4. Спектральні характеристики

Для складніших випадків застосовують спектроскопію. Прилади аналізують взаємодію каменю з певними ділянками електромагнітного спектра та допомагають виявити характеристики, пов'язані з домішками й дефектами кристалічної структури.

Жодна з цих ознак сама по собі не визначає походження діаманта. Саме сукупність результатів — типу каменю, характеру включень, реакції на ультрафіолет і спектральних характеристик — дозволяє фахівцю зробити обґрунтований висновок після комплексного професійного дослідження.

Реальні технічні ознаки, які може аналізувати гемолог:

• тип кристала та характер домішок азоту;
• особливості включень і зон росту;
• реакція на ультрафіолет, зокрема флуоресценція та фосфоресценція;
• спектральні характеристики;
• особливості кристалічної структури та дефектів;
• за потреби — результати комплексного дослідження на спеціалізованому обладнанні.

Ці ознаки допомагають відрізняти походження каменю, хоча жодна з них не є універсальною сама по собі.

Окремо про технології вирощування можна прочитати у матеріалі “HPHT і CVD: як вирощують діамант”.

Найнадійніший спосіб: сертифікат і лазерне гравіювання

Для покупця найпростіший спосіб підтвердити походження — перевірити гемологічний звіт. Лабораторії GIA, IGI та HRD досліджують діаманти та зазначають у документації інформацію про їх походження.

У звіті для лабораторно вирощеного та природного каменю прямо вказується походження. Тому сертифікат GIA або звіт іншої авторитетної гемологічної лабораторії є набагато надійнішим джерелом інформації, ніж побутовий тест. Якщо лабораторний діамант має незалежний гемологічний звіт, його походження можна перевірити за інформацією в документах і, за наявності, за лазерним гравіюванням. 

Додатковою ознакою є лазерне гравіювання на рундисті — тонкому поясі між верхньою та нижньою частинами діаманта. На сертифікованому камені може бути нанесений номер звіту, який можна розглянути під збільшенням і зіставити з номером у документах.

Документи різних гемологічних лабораторій можуть мати різний формат, але принцип перевірки залишається подібним: номер і характеристики в документі мають відповідати конкретному каменю.

Важливо перевіряти не лише наявність самого документа, а й відповідність його даних конкретному каменю: номер звіту, характеристики, форму, вагу та інші параметри. Також трапляються камені без незалежної сертифікації, тому відсутність документа не варто сприймати як доказ конкретного походження. Щоб перевірити відповідність каменю документам, достатньо зіставити основні характеристики та номер звіту, якщо він нанесений на рундист.

Для брендів і покупців, які хочуть детальніше розібратися в контролі характеристик каменю, корисним буде матеріал “Гарантія якості SOLO for Diamonds”.

Прикраси та походження діаманта

Коли діамант уже закріплений в оправі, перевірити його самостійно може бути складніше, ніж окремий камінь. У каблучках і сережках рундист часто частково або повністю закритий металом, тому розглянути лазерне гравіювання з номером звіту через лупу покупцеві може бути складно або взагалі неможливо.

Це варто враховувати під час вибору готової прикраси. Наприклад, сережки з лабораторними діамантами та каблучки з лабораторними діамантами можуть містити камені, рундист яких недоступний для повного огляду через особливості оправи. Тому відсутність можливості побачити гравіювання безпосередньо на камені не означає, що його походження неможливо підтвердити.

У такому випадку важливо попросити окремий гемологічний звіт саме на діамант, а не покладатися лише на опис готового виробу від магазину. У документі мають бути зазначені характеристики конкретного каменю та його походження. Якщо камінь має номер звіту, нанесений на рундист, його можна зіставити з документом, коли гравіювання доступне для огляду.

Отже, під час купівлі готової прикраси ключове значення має не можливість самостійно розглянути рундист, а наявність документації на сам діамант. Сертифікат на камінь має існувати незалежно від того, продається він окремо чи вже закріплений у каблучці, сережках або іншій прикрасі.

[products]

Швидка перевірка одним поглядом

Якщо потрібно швидко оцінити камінь перед купівлею, достатньо запам'ятати кілька базових правил:

Перед покупкою варто перевірити не лише зовнішній вигляд, а й документи та основні характеристики каменю:

• попросіть гемологічний звіт GIA, IGI або HRD, де чітко зазначене походження каменю;
• перевірте номер на рундисті за допомогою лупи та зіставте його з номером у звіті;
• не покладайтеся на домашні тести — вода, наждачний папір або звичайний тестер не визначають походження;
• за сумнівів зверніться до незалежного гемолога.

Різниця в походженні, а не в справжності

Питання, як відрізнити лабораторний діамант від природного, насправді не стосується пошуку «підробки»: лабораторно вирощений камінь є справжнім діамантом, а його відмінність полягає саме в походженні. Натуральні діаманти формуються природним геологічним шляхом, тоді як лабораторно вирощені — за контрольованих умов із використанням технологій HPHT або CVD.

Визначити походження за зовнішнім виглядом або за допомогою побутових тестів неможливо. Надійне підтвердження походження дають професійна гемологічна діагностика та незалежна документація, зокрема сертифікат із характеристиками конкретного каменю.